До 1917 року в селі була земська школа з однією класною кімнатою, в якій навчалося водночас три класи. В школі було 60 учнів, яких навчав один учитель - Невойт Яків Никифорович.

      1918 року було відкрито 4 клас. Школа почала працювати у дві зміни. В ній навчалися лише діти заможних. Викладалися такі предмети: арифметика, читання, граматика, географія, історія. Це були важкі роки. Не було ані зошитів, ані підручників. У приміщенні було тісно, холодно і незатишно. Часом уроки проводилися на вулиці, зокрема, навесні й на початку осені. У школі навіть за незначну провину били різками.

      1932 року в школі було відкрито 5 клас, який нараховував 36 учнів. Вперше у школі було створено учнівський комітет, духовий оркестр. У вільний час діти займалися спортом, а в період жнив - допомагали дорослим збирати врожай.

      У 1935 році в школі було вже три п'ятих класи, де навчалося 83 учні. Планувалося зробити дуже багато, але все зруйнувала війна...

Мешканці села вже на третій день від початку війни на власні очі побачили і відчули ті жахи і лихо, які вона принесла із собою. Після страшного бомбардування село захопили румунські окупанти. Школу було перетворено на гуртожиток. Незважаючи ні на що, заняття в школі продовжувалися, хоча й уроки були вдвічі коротшими. Школярів почали навчати румунської азбуки, але вони уникали занять, не бажаючи коритися румунській владі. Діти надавали посильну допомогу фронтовикам. Вони в'язали шкарпетки, рукавиці, збирали врожай на полі. Все це потім відправлялося на фронт.

     До 1953 року в селі була семирічка, а з 1 вересня 1953 року відкрили повну середню школу. Тим часом на станції працювала початкова школа, що існувала аж до 1993 року.

    У 1974 році було завершено будівництво нової двоповерхової школи, яка функціонує і в наш час.